Дисциплінарні уповноважені: правова невизначеність

У пресі з’явилась інформація про впровадження інституту дисциплінарного уповноваженого у професії виконавців. Зазначимо, що це правильний і важливий крок для налагодження роботи органів, що мають відповідати за очищення професії. Впевнені, введення такої особи у систему саморегулювання має покращити діяльність дисциплінарних органів.

Разом з тим, повідомлення у пресі та оприлюднені документи не дають повного уявлення про статус дисциплінарного уповноваженого, його місце у системі органів, які наділені певними повноваженнями у сфері діяльності виконавців, тощо. Відповідно до наявної у відкритих джерелах інформації, йдеться про введення окремої посади у структурі діючої саморегулівної організації (СРО) зі спеціальними повноваженням у професії виконавців. Згідно з оприлюдненим Положенням про Дисциплінарного уповноваженого Асоціації приватних виконавців (Положення), затвердженого рішенням Ради приватних виконавців України № 10 від 26 березня 2019 р., дисциплінарний уповноважений є постійно діючим дорадчим органом Асоціації приватних виконавців України (Асоціація), який виконує консультативно-рекомендаційні функції під час здійснення процедур дисциплінарного провадження відносно приватних виконавців.

Це викликає здивування, оскільки у відкритих джерелах не вдалось знайти інформацію про те, що в Асоціації здійснюються процедури дисциплінарного провадження відносно приватних виконавців. Так, на офіційному сайті Асоціації інформація про наявність таких органів у її структурі відсутня. Якщо це так, то виникає запитання: чи готують призначені дисциплінарні уповноважені заключення (про такий документ йдеться у Положенні) для обґрунтування рішення державного органу влади у процедурі дисциплінарного провадження?

У цьому контексті виникають й інша низка запитань. Деякі можна поставити вже зараз (не чекаючи можливих конфліктів та звернень до суду).

1. Як пов’язана діяльність дисциплінарних уповноважених Асоціації з уповноваженим державним органом (якщо такий зв’язок передбачається)?

2. На яких юридичних підставах дисциплінарні уповноважені будуть виконувати функції? Мається на увазі їх правовий статус як у зв’язку з їх призначенням відповідними органами Асоціації, так і участь (можлива) у дисциплінарних провадженнях, що провадяться державним органом.

3. Яких юридичних процедур мають дотримуватись дисциплінарні уповноважені при здійсненні своїх повноважень?

4. В яких юридичних формах будуть оформлюватись результати діяльності дисциплінарних уповноважених, а також які документи, крім заключення, вони будуть оформлювати і кому подаватись?

5. Чи буде, якщо буде, і як уповноважений державний орган має (чи не має) реагувати на підготовлені документи та використовувати згадані вище заключення при здійсненні дисциплінарного провадження? 

Також, здається, не можна залишити поза увагою і внутрішні відносини в Асоціації: між дисциплінарним уповноваженим і органами організації. Наприклад, чи будуть вони прийматись на роботу у штат Асоціації за трудовим договором? Питання пов’язано з тим, що дисциплінарний уповноважений, як зазначалось, є органом Асоціації і на них організація покладає певні функції, тож ці відносити мають бути належно оформлені. Здається, такі відносини виглядають як є цивільно-правові, а надання послуг можуть оформлюватись відповідним договором. Однак, дисциплінарні уповноважені є самозайнятими особами і послуги згідно з цивільним законодавством мають бути платними. Можна припустити, що це може стани одним з предметів дослідження в суді в можливих справах з оскарження висновків (документів), які готуватимуть дисциплінарні уповноважені.

Така ситуація дуже нагадує ту, що існує в системі судоустрою. Йдеться про введення в Україні органу громадського контролю – Громадської ради доброчесності (ГРД). Як добре відомо, спеціальний у цій сфері закон достатньо повно і досить детально описував процедуру створення ГРД, але практично не містив положень про його статус, правове положення членів та рішень цієї інституції і необхідних юридичних процедур. Крім того, закон чітко не визначив місця ГРД в системі судоустрою та засад взаємодії з державними органами. Автор цієї статті попереджував ще до введення в дію відповідних законодавчих положень (на круглому столі, присвяченому впровадженню зазначеного інституту громадського контролю в системі судоустрою) про те, що без внесення відповідних змін у спеціальний закон ця система належно не запрацює або будуть виникати складнощі, пов’язані з реалізацією цим органом своїх повноважень. На жаль, так і сталось: система громадського контролю за судовою владою в Україні дала збій, а сама ідея, яка отримала схвальні відгуки не тільки в Україні, а й за кордоном, зазнала руйнівного удару.

Пояснюючи це порівняння, хочеться звернути особливу увагу на те, що основною функцією саморегулювання є очищення професії від недоброчесних осіб. Ця система дещо відрізняється від державного регулювання і полягає в тому, що саморегулювання є механізмом внутрішнього контролю і самоочищення у відповідній професії, що має відбуватись самими професіоналами без втручання держави.

Впевнені, на ці та багато інших запитань, що поки що залишаються без відповідей, зможе надати відповіді Міністерство юстиції України, думаємо, у процесі подальшого оформлення цього правового інституту. Однак і тут є небезпека: як видно, це відбуватиметься за відсутності відповідних законодавчих положень.

Підсумовуючи, спробуємо сформулювати деякі висловлені перестороги щодо можливого їх врахування у процесі подальшого удосконалення регулювання діяльності дисциплінарних уповноважених, але вже шляхом прийняття нормативно-правових актів.

По-перше, новий правовий інститут, який доповнює інституційну систему приватних виконавців, вводиться не на підставі закону чи іншого нормативно-правового акту.

По-друге, існує певна невизначеність правового статусу цього органу, коли йдеться про їх діяльність, що виходить за межі Асоціації.

По-третє, поки недостатньо чітко визначено місце цього органу не тільки в Асоціації, а й у системі регулювання професії приватних виконавців загалом.

По-четверте, із наявної інформації можна побачити певні прогалини щодо формальних аспектів організації діяльності дисциплінарного уповноваженого, наприклад, незрозумілість правового статусу документів, які має складати цей орган і наслідків, їх схвалення.

По-п’яте, не зрозуміло, які будуть стосунки цього посадовця Асоціації з державними органами, включаючи і тими, які уповноваженні регулювати відповідні правовідносини у цій сфері.

Найбільше здивування викликає те, що йдеться про самоврядування у приватних виконавців. Виникає запитання, чому самоврядування стосується тільки частини (сьогодні невеликої частини) професії. Може скластись враження, що нібито державних виконавців або не існує, або що вони до цієї професії не відносяться. Цікаво було б почути пояснення, чому на державних виконавців цей важливий, якщо не ключовий, елемент регулювання діяльності надавачів послуг не поширюється?