Дисциплінарна відповідальність арбітражного керуючого: ігнорування теорії права

Здається, в Україні у чинному законодавстві про банкрутство існують певні концептуальні недоречності, перекручення ключової юридичної термінології, які можуть мати певні негативні наслідки.

Сьогодні триває активна дискусія щодо дисциплінарної відповідальності представників професії арбітражних керуючих у контексті створення ними єдиної саморегулівної організації (СРО).

Прийнятий минулого року Кодекс з процедур банкрутства (Кодекс) практично не змінив головні концептуальні підходи щодо самоврядування у професії арбітражних керуючих, що перейшли з нині чинного закону. Хоча при підготовці проекту Кодексу до другого читання у Верховній Раді були сподівання на виправлення концептуальних помилок, до порад представників науки не дослухались.

Необхідно звернути увагу на те, що наслідки таких помилок ми бачимо зараз у практиці застосування засобів дисциплінарного впливу у професії приватних виконавців. Здається, в результаті неправильного викладення у чинному законодавстві окремих концептуальних правових концепцій ламаються долі професіоналів, які надають публічні послуги, а наслідком є неприродні судові процеси, в яких відповідачем виступає держава. У кінцевому рахунку працюючі в усьому світі юридичні механізми, зокрема механізм очищення професії, в Україні видаються недієздатними.

Однак впевнені, дещо можна виправити у процесі створення СРО арбітражних керуючих шляхом правильного викладення деяких теоретичних засад при розробці статутних документів СРО, навіть, без внесення змін до закону.

Йдеться про відповідальність арбітражних керуючих.

Здається, однією з таких недоречностей у чинному законодавстві є дисциплінарна відповідальність самозайнятих осіб.

Мені ще зі студентської лави (в радянському університеті) пригадується, що відповідальність у праві існує у кількох формах. Кримінальна відповідальність встановлюється за найбільш серйозні правопорушення, а звичайною мірою відповідальності є найбільш суворі заходи, аж до позбавлення волі (кримінальне законодавство). Відповідальні за притягнення до відповідальності є спеціально визначені державні органи (органи розслідування), а накладає санкції суд. Адміністративна відповідальність передбачає притягнення до відповідальності зазвичай за менш серйозні правопорушення, мірою відповідальності є менш порівняно з кримінальною відповідальністю наслідки, що зазвичай передбачають накладення штрафу і позбавлення права на виконання певній функцій (законодавство про адміністративно-правові порушення). Притягають до відповідальності уповноважені державні органи, а накладають санкції як суд, так і державні органи виконавчої влади. В результаті притягнення до матеріально-правової відповідальності особу примушують компенсувати завдану матеріальну шкоду (цивільне законодавство). Дисциплінарна відповідальність настає як правило за порушення внутрішніх правил організації (трудове законодавство). В якості прикладу можна навести порушення трудової дисципліни чи порушення внутрішнього трудового розпорядку, а мірою відповідальності є заходи впливу від догани і до звільнення – розірвання трудового контракту за ініціативою адміністрації.

А що у цьому контексті означає дисциплінарна відповідальність суб’єкта підприємницької діяльності чи самозайнятої особи?

Чи може Міністерство юстиції притягати до відповідальності особу, з якою у нього немає таких правових відносин, що створюють обов’язки для такої особи, чи інших, ніж підкорюватись закону? Відповідь: звичайно може і повинно, але заходи дисціплінарної відповідальності міністерство може застосовувати до свого співробітника, з яким воно перебуває трудових відносинах, закріплених у трудовому договорі, і за порушення трудової дисципліни чи, у випадку державного органу, присяги держслужбовця з можливим наслідком звільнення з посади.

Чи може Міністерство юстиції притягати до дисциплінарної відповідальності представників вільних професій? Виходить, ні.

Чи може Міністерство юстиції притягати до відповідальності, наприклад, арбітражних керуючих? Думаємо, так. Але виникає запитання: чи це є дисциплінарна відповідальність? Навряд чи. Тоді, яка це відповідальність? Скоріше усього – адміністративно-правова. Чому? Тому що, наслідком може бути позбавлення особи права займатися певним видом діяльності.

Думаємо, якщо б це було реалізовано у законодавстві, то не було б перекручень не тільки з термінологією, а й зі створенням дивних органів, які є не притаманними державним органам. Йдеться про дисциплінарні комісії державних органів для притягнення до дисциплінарної відповідальності самозайнятих осіб – представників ВІЛЬНИХ професій.

В якості пояснення можна навести приклад з дисциплінуванням адвокатів. Сама професійна спільнота на основі визначених ними правил здійснює розгляд скарг чи за своєю ініціативою проводить перевірку поведінки представників цієї професії і приймають рішення у тому числі і про видворення з професії (професійної спільноти) особи, яка не дотримується прийнятих правил.

Чи можуть існувати такі органи при державному органі? Можуть. Але назва «дисциплінарні» є таким, що не відповідає загальним засадам права. Відомо, що уповноважений на виконання функцій ліцензування державний орган може як надавати право на здійснення певної професійної діяльності, так і позбавляти цього права. Це він має і ПОВИНЕН робити, але за порушення так званих ліцензійних умов, а не через систему дисциплінування представників вільних професії. Тому дивним виглядає те, що держава слідкує за правилами, наприклад етичними, які сама не встановлює. Впевнені, це не функція держави, може церкви, або, як у нашому випадку, це є функцією самої професійної спільноти, що самоорганізувалась саме для цієї мети.

Скільки треба часу і законодавцю, і представникам різних професій для того, щоб зрозуміти прості речі, які існують багато років у всьому світі? В результаті, в державі у сфері законодавства існує плутанина – державні органи і представники держави перебирають на себе непритаманні їм повноваження, виконують не передбачені ані мораллю, ані законом функції.