Олександр Бірюков: Професійно розроблений закон має діяти без змін щонайменше 5-10 років

Ухваленню Кодексу з процедур банкрутства передував майже 4-річний період активної роботи над удосконаленням основного у сфері банкрутства закона. Активну участь у цій реформі брали міжнародні організації – наближення закону до міжнародних стандартів було частиною міжнародних зобов’язань України.

В результаті проведеної реформи було підготовлено проект закону з удосконалення чинного закону про відновлення платоспроможності (проект закону 3132). Оскільки тоді зазначений закон не було прийнято, а робота над удосконаленням законодавства про банкрутство тривала, удосконалений проект закону (вже проект закону 3132-д) замінив у Верховній Раді України законодавчу пропозицію з попередньою версією.

Поруч з цим влітку 2015 року у Верховній Раді було зареєстровано проект закону про реструктуризацію боргів фізичних осіб (проект 2353). Пізніше цей проект закону увійшов окремим розділом у Кодекс з процедур банкрутства.

На останній стадії підготовки проекту Кодексу до схвалення Верховною Радою було прийнято рішення врахувати ті пропозиції щодо удосконалення системи банкрутства, що містились в інших 6 проектах законів, які перебували на розгляді Верховної Ради.

Реформа законодавства про банкрутство з повним переглядом чинного закону про відновлення та поширенням системи банкрутства на фізичних осіб завершилась і стала, мабуть, наймасштабнішою реформою цієї сфери законодавства за всю історію сучасної України.

Сьогодні виникла ідея відтермінувати введення Кодексу з процедур банкрутства в дію. Це пояснюється різними причинами, серед яких і необхідність доопрацювати окремі положення Кодексу.

Звичайно, до будь-якого великого колективного продукту можуть бути, а може, і повинні висловлюватись критичні зауваження. Разом з тим, впевнені, що не повинно підніматись питання перегляду прийнятого закону. Очевидно, сьогодні важко оцінити, наскільки реформа вдалася без перевірки ефективності застосування удосконаленого закону на практиці. Особливо це стосується абсолютно нової системи регулювання суспільних відносин – банкрутства фізичних осіб. До речі, наскільки б критично я не ставився до української моделі системи банкрутства фізичних осіб, представленої у Кодексі, на всіх публічних майданчиках я завжди намагався донести до колег, що перспективи застосування такого соціально-орієнтованого закону, яким є банкрутство фізичних осіб, практично не можливо передбачити і до введення його в дію з’ясувати, чи буде він працювати, чи буде використовуватись для тих цілей, для яких він створювався, та чи потребує закон негайних змін, а тим більше - яких.

Як фахівцю у сфері нормотворення з майже 20-річним досвідом роботи у законодавчій сфері хочеться звернути увагу на ключове правило нормотворення – закон як нормативно-правовий акт вищої сили створюють завжди на багато років уперед, а його розробники повинні передбачити те, яким чином він буде регулювати наскільки можна майбутні відносини. Тому у цій сфері існує правило, згідно з яким ідеальний або професійно розроблений закон має діяти без змін щонайменше 5-10 років.

У цьому контексті хочеться звернути увагу авторів законодавчої пропозиції щодо відтермінування введення в дію Кодексу на можливу небезпеку, що криється у намаганні скорегувати систему регулювання в новому законі, базуючись на вирішенні сьогоднішніх проблем. В результаті може так статися, що закон, який набере чинності, наприклад, в наступному році буде регулювати відносини, які суттєво змінились або вже не існують. Життя іде, і зміни в державі відбуваються не тільки завдяки прийняттю важливих законів.

З урахуванням цього хотілося б порадити членам робочої групи з удосконалення законодавства у сфері банкрутства зосередитись на покрашенні тільки тих норм, які дозволять ефективно застосовувати прийнятий Кодекс і не змінювати закладену у законі концепцію. Відомо, що закон про банкрутство є системоутворюючим законом у сфері банкрутства і будь-які корективи можуть вплинути на ефективність його застосування, у тому числі і в контексті очікувань сотень розробників Кодексу та оцінок експертів міжнародних організацій щодо покращення позиції України у рейтингу Doing Business.