Марія Куделя: Будь-яка зміна завжди пов'язана з незручностями

На Вашу думку, чи варто переносити введення в дію Кодексу?

Будь-яка зміна, навіть зміна на краще, завжди пов'язана з незручностями. За двадцять років у професії можу однозначно сказати, що будь-які зміни у законодавстві завжди болісні. Це важко для юридичної спільноти, це важко для бізнеса, для державних установ, пересічних громадян.

Ще не забуті гострі відчутті після набуття у 2013 році чинності змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У роботі арбітражних керуючих тоді настав повний колапс. Відкритих питань, що потребують додаткового врегулювання, роз’яснення, тлумачення було надто багато.

Насправді, Закон про банкрутство в редакції 2013 р., тільки но почав «приживатися» в професії. Він був недосконалий та незрозумілий з самого початку, але, що маємо то маємо. Мусили працювати. Титанічними зусиллями юридичної спільноти Закон набув більш-менш чітких рис, напрацьовано свідому, раціональну та стала практику його застосовування. Але й по сьогодні виникають проблемні питання його правозастосування.

Кодекс з процедур банкрутства став для фахівців з питань банкрутства сюрпризом. Моє особисте перше відчуття це розпач. У нас зміни на краще йдуть із такою швидкістю, що ніщо не встигає прижитися. Але ж завжди треба сподіватися на краще та шукати позитив.

Позитивним є те, що Кодекс з процедур банкрутства це перший, за часи незалежності України, комплексний документ, що врегульовує всі процедурні питання банкрутства. Кодекс містить багато положень, що перекликаються зі світовими стандартами. Приведення чинного законодавства до сучасних реалій та світових тенденцій має позитивно відібитися на економіці та інвестиційному кліматі в державі.

Кодекс містить раціональні новели, що оптимізують процедуру та закривають існуючи у старому Законі прогалини. Приємно радує чітке окреслення, напрацьованої за Законом практики, у правові норми. Так зокрема, за новим Кодексом спрощено порядок відкриття провадження, усі майнові спори за участю боржника зосереджуються у справі про банкрутство, арешт майна боржника можливий виключно у межах справи про банкрутство, звільнення активів боржника з податкової застави та скасування арештів на майно здійснюється ухвалою суду у справі про банкрутство, тощо.

Але деякі новели Кодексу відверто лякають своєю утопічністю: солідарна відповідальність керівника боржника та субсидіарна відповідальності третіх осіб у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства. Як показує сьогодення, в більшості випадків, це рутинний процес який призводить у нікуди та затягує процедуру на роки.

Дивує законодавче послаблення позиції арбітражного керуючого у справі, а саме надання комітету кредиторів повної свободи у його відстороненні. На мою думку, це негативно вплине на незалежність дій арбітражного керуючого, на реалізацію ним своїх повноважень. Дивує й втрата, як самостійної судової процедури, доволі дієвого елемента - мирової угоди.

З довгоочікуваного - Кодексом врегульовано принципово нову для України процедуру банкрутства фізичних осіб. Основні принципи якої є достатньо лояльні по відношенню до банкрута: порушення процедури виключно за ініціативи боржника, можливість задоволення вимог кредиторів шляхом реструктуризації та/або погашення шляхом реалізації всього майна боржника, що входить у ліквідаційну масу, недоторканність житла, неможливість повторної процедури банкрутства.

Стратегією сталого розвитку «Україна-2020», Програмою діяльності КМ України та Планом законодавчого забезпечення реформ в Україні реформу системи банкрутства в Україні визначено як пріоритетну. Без підвищення ефективності процедур банкрутства досягнення поставлених цілей є неможливим. Вже сьогодні активно працюють робочі групи у складі представників МЮ України, діючих арбітражних керуючих, лідерів думок юридичної спільноти. Тривають обговорення недоліків та прогалин, визначаються способи подолання можливих труднощів правозастосування. Рано чи пізно Кодекс має запрацювати, і завдання юридичної спільноти зробити це якнайменш болісним.

Чи готова Україна та професійна спільнота, щоб Кодекс запрацював в жовтні цього року?

Як практикуючий фахівець з питань банкрутства, що здійснює свою діяльність в цій галузі вже два десятки років, можу сказати, що справжні кваліфіковані арбітражні керуючи здатні працювати результативно та якісно за будь яких правових умов. Ті хто не здатен, вже втратили свої свідоцтва арбітражного керуючого через важку специфіку професії. Дійсно, щось може йти не так, як хотілося б, але ми не повинні зупинятися на шляху прогресу. Саме професійна спільнота - готова до змін, хоча буде дуже важко.

Кому й чому вигідно відтермінування введення в дію Кодексу?

Якщо полишити Синдром пошуку глибинного сенсу, то можна дійти раціонального висновку. Кодекс з процедур банкрутства це внутрішньо цілісний складний нормативно-правовий акт, який не тільки безпосередньо регулює процедуру банкрутства, а й зачіпає інші галузі права, економічні процеси та суспільні відносини. Так Кодексом змінено 15 нормативно-правових актів, зокрема, ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про оренду землі», тощо. Кодекс перекликається з багатьма іншими нормативно-правовими актами різних галузей права, так зокрема ЗУ «Про запобігання корупції»,«Податковий кодекс України»,ЗУ «Про інститути спільного інвестування», ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тощо . Оскільки законодавство це система, то такі кардинальні зміни як Кодифікація цілої галузі права – банкрутства, мають значний вплив на всю існуючу систему в цілому. Тому таке прогресивне нововведення потребує титанічних зусиль та багато часу для безболісного переходу до нових правил. Дійсно, сьогодні потрібен додатковий час для «причісування» існуючих нерівностей, для узгодження теоретичної та практичної складової Кодексу, для приведення у відповідність діючих нормативних актів та положень Кодексу. На мою думку, необхідний перехідний період та поступове введення в дію положень Кодексу.

Мета Кодекс України з процедур банкрутства достатньо шляхетна. Це підвищення ефективності процедур банкрутства, економічне зростання України. А коли є мета, найскладніше почати діяти, все інше залежить тільки від нашої наполегливості.