Микола Ковальчук: Є сенс вдосконалити Кодекс з точки зору балансу інтересів боржника та кредитора

На нашу думку – варто до 01.01.2020, з огляду на початок податкового року. Але не довше, бо наявні зобов‘язання держави перед міжнародними партнерами. Крім того, Кодекс має два дійсно суттєві позитиви: роль саморегулівних організацій зростає, що дасть ширші повноваження для регулювання та розвитку професії арбітражного керуючого. Й те, що майно буде відчужуватись виключно через електронні площадки, що значно зменшить можливості зловживання при продажу майна. І це із значного - все.

Тому, безумовно, є сенс його вдосконалити з точки зору балансу інтересів боржника та кредитора, деталізувати правові визначення вимог пов’язаних осіб, їх статусу, право голосу в комітеті. Визначити поняття та правовий статус інвестора у справах про банкрутство. Врешті решт, надати арбітражному керуючому належний захист у процедурі банкрутства від безпідставного усунення за рішенням комітету, а також краще визначити механізм оплати його послуг. Удосконалити механізм встановлення судом ознак неплатоспроможності з метою уникнення штучних банкрутств. І лише тоді вводити Кодекс в дію.

Проте і після набуття чинності - лише практичне застосування може показати невидимі зараз прогалини та потребу удосконалення в конкретній частині Кодексу.

Необхідно визнати, що відтермінування введення в дію кодексу вигідно тим, хто не встиг реалізувати майно за «старими» правилами, хто зацікавлений в процедурах санаціі без плану санаціі, хто боїться втратити контроль над банкрутствами за ст.95, у яких призначено голову ліквідкомісіі без статусу арбітражного керуючого, на якого не розповсюджується вплив та повноваження Дисциплінарної комісії.