Вадим Кізленко: Я категорично за введення Кодексу в дію в жовтні 2019 року

На моє переконання, відкладати введення Кодексу в дію є недоцільним. Наразі склалася ситуація, коли народні депутати мають намір відтермінувати вступ в дію Кодексу з метою внесення до нього змін.

Дійсно, Кодекс містить досить багато суперечливих положень. Разом з тим, суперечливі положення є в будь якому Кодексі, як кажуть два юриста – три думки. Однак відкладати вступ в дію Кодексу менше ніж за три місяці до запланованої дати набрання ним чинності, виключно з метою внесення до нього змін, є недоцільним. Переконаний, що окрім тих недосконалих норм, які лежать на поверхні, в ході практичного застосування його норм виявиться ще з десяток таких недосконалих норм, які згодом можна буде змінити (виключити) на законодавчому рівні.

Зі вступом в силу Кодексу всі учасники ринку будуть навчатися жити за новими правилами. Однак це неминучий процес, ми будемо навчатися, незалежно від того, вступить Кодекс в силу 21.10.2019, 01.01.2020 або 01.09.2020. Тому я категорично за введення Кодексу в дію в жовтні 2019 року, принаймні тому, що в такому разі вже найближчим часом запрацює інститут банкрутства фізичних осіб. І знову ж таки, особисто в мене є багато питань до законодавчого регулювання цієї процедури, але процедура банкрутства фізосіб є загальносвітовою практикою, і нам потрібно її впроваджувати в України.

Краще навчатися на помилках, але при цьому досягати позитивного результату, ніж вести теоретичні розмови про ідеальні матерії.

Абсолютно всі сходяться на думці, що нова законодавча база процедури банкрутства потрібна і що Кодекс містить багато прогресивних норм. Так само абсолютно у всіх учасників ринку є багато критики до положень нового Кодексу – хтось вважає його прокредиторським, комусь не подобається нова процедура призначення арбітражного керуючого, тощо. Разом з тим, на моє переконання, професійна спільнота готова до введення в дію Кодексу вже 21 жовтня 2019 року.

Кому вигідно вітдтермінування дати вступу Кодексу в силу? Бенефіціарам у справах про банкрутство великих підприємств, активи яких готуються до контрольованого продажу «з молотка», а також тим учасникам ринку, які не хочуть вчитися новим правилам банкрутства.