До статей

Олена Коробкова: Законопроект № 2571-Д потребує доопрацювання

01 квітня, 2020
Думки
Олена Коробкова: Законопроект № 2571-Д потребує доопрацювання

Виконавчий директор Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова в ексклюзивному коментарі інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» висловила свою думку щодо «банківського закону», який вимагає від України прийняти Міжнародний валютний фонд.

Верховна Рада України 30.03.2020 прийняла у першому читанні проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності», реєстр. № 2571-Д від 30.03.2020. Текст цього законопроекту до першого читання ідентичний тексту проекту Закону реєстр. № 3260 від 24.03.2020 р.

Концептуально підтримаємо необхідність удосконалення механізму регулювання банківської діяльності для підвищення ефективності регулювання, але одночасно вважаємо, що зазначена законодавча ініціатива потребує доопрацювання, аби уникнути ускладнень практичного здійснення банківської діяльності. Відповідні пропозиції НАБУ подала до Верховної Ради України, серед основних можна зазначити наступні.

Щодо передбачених у законопроекті змін до ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» запропоновано виключити норму, за якою голова і члени наглядової ради банку не зможуть вступити на посаду без погодження Національним банком, залишивши таким чином діючу редакцію норми Закону та діючий порядок погодження НБУ кандидатур на посаду голови та членів ради банку з огляду на їх відповідність вимогам регулятора щодо ділової репутації, кваліфікаційних вимог та незалежності.

Банки висловлюють занепокоєння, що на практиці вказана норма повністю заблокує роботу наглядової ради банку на період погодження (від трьох місяців і більше) і, як наслідок, заблокувати роботу банку. 

Згідно діючої редакції ст. 42 Закону про банки і норм Постанови НБУ № 149 про ліцензування (п. 346, 353, 365, 371), Національний банк погоджує членів наглядових рад після їх обрання. Термін для погодження НБУ – 45 календарних днів. НБУ має право відмовити в погодженні на посаду члена наглядової ради, а також вимагати його заміни на протязі перебування його на посаді, якщо НБУ прийме рішення про його невідповідність вимогам НБУ. Банк зобов’язаний на протязі 3-х місяців обрати нову кандидатуру. Перебування на посаді члена наглядової ради понад 6-ти місяців без погодження НБУ або припинення повноважень за вимогою НБУ є фактором небездоганної ділової репутації. Таким чином, НБУ має на сьогодні важелі впливу на склад керівників банків.

Варто зазначити, що пошук кандидатів у члени ради, особливо незалежних, є тривалим процесом.  Нормативним документами регулятор може встановлювати вимоги до кандидатів (ознаки професійної придатності, кваліфікації, незалежності, проводити співбесіди), надавати консультації та проводити співбесіди з кандидатами, але погодження - це окремий процес, який може скасувати усю попередню роботу щодо відбору кандидата на посаду, яку практично ніким не можливо замінити.

Вступ на посаду члена ради тільки після його погодження НБУ передбачає фактично відсутність засідань ради протягом декількох місяців, що надає можливість НБУ визнати управління банком незадовільним, та ускладнює прийняття рішень, що входить до компетенції ради (відсутність погоджених членів створює неможливість винесення на розгляд зборів питань, що віднесені до виключної компетенції ради (відсутність погоджених членів створює неможливість винесення на розгляд зборів питань, що віднесені до виключної компетенції ради, та навіть скликання загальних зборів). Фактично може бути припинена робота Комітетів Ради, які контролюють виконання процесів роботи банку. Комітет за Законом очолює  член наглядової ради.  

У якості альтернативи НАБУ пропонує чітко визначити, що НБУ повинен повідомити про погодження кандидатури на посаду голови та членів ради банку або надати вмотивовану відмову у погодженні не пізніше 30 календарних днів з дня подання банком документів. У разі, якщо протягом 30 календарних днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні кандидатур на посаду голови та членів ради, Національним банком не надіслані, кандидатури вважаються погодженими.

Також НАБУ пропонує уточнити термін «професійне судження» НБУ,  яке також має бути об’єктивним та неупередженим, щоб уникнути суб’єктивного підходу при прийнятті рішення. Банк повинен мати право звернутись до відповідного апеляційного органу Національного банку України для оскарження рішення, винесеного на основі професійного судження. Ми пропонуємо, щоб у випадку незгоди банку з рішенням НБУ, прийнятим на основі «професійного судження», банк у строк п’ятнадцяти робочих днів може оспорити таке рішення до апеляційного органу (Апеляційної комісії), створеної при НБУ, із обов’язковим залученням банку до участі в апеляційному розгляді для прийняття кінцевого рішення по скарзі банку.

Необхідно також, щоб професійне судження оформлювалось Нацбанком у письмовій формі, тоді таке рішення можливо мати в якості документа при розгляді справи у судових інстанціях. Також важливо, щоб професійне судження застосовувалось службовцем регулятора, який  відповідає кваліфікаційним вимогам, наприклад, мав досвід робити в банківському секторі, НБУ та ніс відповідальність за достовірність висновків.

Також законопроектом передбачено більш жорсткі критерії віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних (зміни до ст. 75, ст. 76 Закону про банки). Зокрема:

  • зменшено терміни для приведення діяльності банку у відповідність вимог законодавства в разі визнання його проблемним зі 180 до 90 днів (НАБУ пропонує залишити діючі строки у 180 днів);
  • встановлено можливість прийняття НБУ рішення про віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних у будь-який час (НАБУ наполягає на виключенні цієї фрази зі ст. 76) незалежно від строку перебування банку у категорії проблемних;
  • скорочено з 7-ми до 5-ти днів для повідомлення НБУ про заходи, які вживатиме банк для приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства (НАБУ пропонує залишити діючий строк у 7 днів);
  • право НБУ віднести банк до проблемних у разі наявності лише одного з критеріїв проблемності, наприклад, за одноразове порушення нормативів ліквідності, що розраховуються щомісячно (НАБУ пропонує виключити фразу «наявності хоча б однієї з таких підстав»).

Крім того, НАБУ пропонує залишити діючу редакцію ст. 75 Закону про банки щодо підстав для віднесення банків до проблемних у зв’язку з порушенням нормативів капіталу. Наразі розрахунок нормативів адекватності капіталу здійснюється банками на щодекадній основі (станом на 1, 11 та 21 числа звітного місяця), що дозволяє відхилятися від встановлених показників протягом періоду між звітними датами. При цьому, передбачене на рівні Закону здійснення щоденного контролю (30 днів поспіль) за нормативами адекватності капіталу позбавить банки гнучкості у стресовий період та створюватиме  додаткове навантаження на персонал банку.  

Зрозуміло, що банківська спільнота підтримує запровадження механізмів завершення процедур ліквідації банків, що були визнані неплатоспроможними, а також визначення механізму компенсації збитків власникам банків у тих випадках, коли рішення про визнання банку неплатоспроможним було визнано судом незаконним.

На сьогодні в законодавстві України існує певний вакуум, адже окремі суди своїми рішеннями «відновлюють» діяльність ліквідованих банків, але ні де-юре, ні де-факто відновити їх діяльність вже неможливо. Визнаний неплатоспроможним банк не може бути з технічної точки зору відновленим до того ж самого стану, як і банк до процедури виведення з ринку, до задоволення вимог вкладників та інших кредиторів і до здійснення процедури розпорядження майном банку.

Законодавство України не передбачає механізму відновлення діяльності банку, в тому числі за рішенням суду, стосовно якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та його ліквідацію. Дослідження міжнародного досвіду також свідчить про відсутність практики та механізмів повернення ліквідованого банку на ринок. Законодавчі акти ЄС, що регулюють банківські правовідносини, не врегульовують питання відновлення діяльності кредитної установи, ліцензію якої було відкликано незаконно.

Зокрема, Директива 2001/24/ЄС Європейського парламенту і Ради від 04.04.2001  стосовно заходів щодо відновлення платоспроможності та ліквідації кредитних установ не врегульовує питання статусу колишньої кредитної установи, ліцензію якої анульовано незаконно і яка не знаходиться у процедурі ліквідації. Не врегульовані ці питання й у Директиві Європейського парламенту та Ради 2006/48/ЄС від 14.06.2006 щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення, яка у статті 17 визначає підстави для відкликання ліцензії, втім, не врегульовує питання відновлення діяльності кредитної установи, ліцензію якої було відкликано незаконно. Не містить відповідних положень і Директива 2014/49/ЄС Європейського парламенту та Ради від 16.04.2014 щодо схем гарантування депозитів (питання повернення виплат чи розрахунків держави/уповноваженої на виплату гарантійних сум інституції із кредитною установою, щодо якої було скасовано рішення про ліквідацію не регулюється). Директива 2014/59/ЄС Європейського парламенту та Ради від 15.05.2014 про фінансове оздоровлення і санацію кредитних установ і інвестиційних фірм також не врегульовує означені правовідносини.

НАБУ неодноразово наголошувала, що скасування рішення про віднесення банків до неплатоспроможних не поновлює їх платоспроможності. Натомість, у світі існує практика щодо запровадження різних інструментів, якщо неплатоспроможність банку неминуча: bail-in; продаж бізнесу; створення перехідного (брідж) банку; передача частини активів в управління спеціальною компанією. Державна підтримка врегулювання неплатоспроможності банків можлива як виняток у ситуаціях, що загрожують системними кризами.

Тому банківський сектор очікує певних змін в цьому ЗПУ, тим паче, що строк подання поправок лише до 6 квітня.

Коментарі
Додати коментар