Вадим Кізленко: Один з найважливіших принципів права – закон не має зворотної дії в часі

Наскільки мені відомо, прийняття «банківського» закону було однією з умов для отримання кредиту від МВФ, необхідність якого в сьогоднішніх реаліях важко переоцінити для України. Не впевнений, що без прийняття цього закону, Україні загрожує дефолт, оскільки не є експертом в галузі економіки та фінансів, однак якщо він і загрожує Україні, то прийняття відповідного закону точно не погіршить економічну ситуацію, а можливо, покращить її.

В цілому я позитивно оцінюю відповідний законопроект. Він заповнює прогалини в процесуальному законодавстві, в законодавстві стосовно виконання судових рішень та вчиненні нотаріальних дій. Разом з тим, до деяких положень законопроекту я ставлюсь критично.

Так, законопроект передбачає, що розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена. Напевно, це правильно в розрізі невідворотності відповідальності за невідповідність встановленим вимогам до фінансових установ або порушення банківського законодавства. На мою думку, з метою мінімізації зловживань, законопроект слід би доповнити нормами які б вводили реальну відповідальність осіб, які прийняли рішення про виведення банку з ринку.

Натомість законопроектом передбачено, що єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку та права й інтереси яких були порушені внаслідок незаконного виведення банку з ринку, є відшкодування завданої шкоди. Більш того, відшкодування шкоди учаснику банку внаслідок незаконного виведення банку з ринку не звільняє такого учасника від цивільної, адміністративної або ж кримінальної відповідальності.

Не так давно на банківському ринку виникло декілька резонансних ситуацій, коли власники банків у судовому порядку добилися визнання незаконними рішень НБУ про виведення їх банків з ринку, і маючи на руках рішення суду, яке до речі, підлягає обов’язковому виконанню на всій території України, не могли його виконати – законодавство не дозволяє.

Законопроект досить легко «вирішує» цю проблему наступним чином – банкам, ліквідацію яких було визнано незаконою (протиправною) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом, забезпечити передачу уповноваженій особі ФГВФО печаток і штампів, матеріальних та інших цінносте банку, бухгалтерської та іншої документації банку протягом строку, встановленого ФГВФО.

На моє переконання, відповідна норма суперечить положенням ст. 58 Конституції України, яка встановлює один з найважливіших принципів права – закон не має зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законом сили. Закріплення вказаного принципу є гарантією стабільності відносин держави та громадянина, породжує у останніх впевненість в тому, що їх стан не буде погіршений з прийняттям нового закону. Виняток з цього правила становлять лише закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність.

Однозначно зазначена норма погіршує у порівняні з діючим законодавством положення власників банку, тому суперечить Конституції України, і тому  має бути виключена в ході подальшого розгляду/прийняття Закону.