Микола Лукашук: Принциповість прийняття законопроекту для МВФ полягає у наведенні ладу на банківському ринку

Як ви оцінюєте заміст Законопроекту №2571-Д?

При аналізі будь-якого законопроекту слід виходити з його мети, оскільки саме вона виступає критерієм-еталоном його ефективності, а строки досягнення мети, витрати тощо - показниками для вимірювання цього.

Концептуально, метою майбутнього закону є убезпечення  фінансового ринку від банків-«зомбі», які з’явилися завдяки неоднозначній судовій практиці, створюється більш лояльний режим дотримання нормативів банками, тобто законодавець передбачає можливість у майбутньому фінансових криз і встановлює більш гнучкі важелі регулювання.  Також майбутнім законом встановлюється чіткий правовий механізм виведення банків з ринку, прибрано колізії, що утворилися за останні роки.

В той же час, неможливо не помітити, що єдиним способом захисту порушених прав та інтересів колишніх власників банків, щодо яких розпочато процес  виведення їх з ринку, залишається лише можливість отримання відшкодування шкоди.

Теоретично, запропоновані Законопроектом 2571-Д зміни вказують на можливість виникнення ситуації, коли НБУ, керуючись професійним судженням, приймає рішення, наприклад, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Банк, вважаючи це рішення незаконним, звертається до суду з адміністративним позовом. А суд при розгляді такої адміністративної справи  має використовувати та покладатись як на підставу власної ж оцінки на кількісні, якісні оцінки та висновки, що були зроблені НБУ, законність рішення якого оскаржується.

Подання позовної заяви, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного індивідуального акта/рішення. Крім того, суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.

Тобто, якщо розпочато процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку, то зупинити цей процес буде неможливо. Єдине, на що може розраховувати власник такого банку – компенсація, розмір якої необхідно буде обґрунтувати та відстояти в суді.

Даним Законопроектом механізм повернення банків колишнім власникам нівелюється повністю. На сьогодні в судах різних інстанцій перебувають спори щодо оскарження рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або НБУ стосовно 19 банків, ще 4 банки (ПАТ «УКРІНБАНК», АТ «ЗЛАТОБАНК», ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» і ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ») отримали остаточні рішення судів на свою користь.  

Загалом слід відмітити, що Законопроект №2571-Д наповнений декларативними нормами та надає НБУ дуже багато дискреційних повноважень, що одразу викликає думку про можливість виникнення зловживань. Приписи на кшталт «має право», «є підстави вважати» є корупціогенними, а «професійні судження» та «адекватність заходів впливу» - оціночними поняттями, які не носять ознак завершеного механізму правового регулювання.

Які зміни цей Законопроект може принести арбітражним керуючим?

Законопроект 2571-Д чітко визначає - дія Кодексу України з процедур банкрутства на банки не поширюється. З урахуванням всіх інших норм, зокрема, має бути закрито провадження у справі про банкрутство АТ «ЗЛАТОБАНК», в якому мій колега арбітражний керуючий виконує повноваження розпорядника майна. По іншим банкам-«зомбі» провадження у справах про банкрутство не може відкриватися.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до змісту «Прикінцевих та перехідних положень» даного Законопроекту, у разі його прийняття, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання ним чинності, застосовуються у частині, що не суперечить його змісту. Таким чином, із прийняттям Законопроекту №2571-д зміни настануть миттєво.

Чи справді Україну може очікувати дефолт, якщо МВФ відмовить у черговому транші через відхилення у Раді цього законопроекту? Чому для МВФ цей нормативний акт настільки принциповий?

Дефолт не може бути пов’язаний з прийняттям чи неприйняттям цього закону, він залежить від об’єктивних обставин на фінансовому ринку, фіскальної політики та глобальних викликів для країни. Тобто причиною дефолту може виступити цілий ряд чинників, а не результати голосування за один законопроект.

Що ж стосується принциповості Законопроекту №2571-Д для МВФ, то хочу зазначити, Україна вже не перший рік співпрацює з МВФ, зокрема в частині отримання фінансових кредитів. І всім нам відомо, що однією з вимог для отримання таких кредитів від МВФ є прийняття законопроектів, які мають забезпечити стабільність економіки країни та всіх її фінансових структур. Тому, звичайно, виконання вимог МВФ, зокрема в частині законодавчих змін, вплине на можливість отримання фінансового кредити.

Але, на моє переконання, принциповість прийняття такого нормативного акту для МВФ полягає саме у наведенні ладу на банківському ринку, забезпеченні його стабільності та ефективності функціонування, що не пов’язано з конкретним законопроектом чи персоналіями.