Сергій Донков: Економічні наслідки прийняття закону будуть вкрай негативними

Спричинена коронавірусною хворобою COVID – 19 всесвітня епідемія, що оголошена ВООЗ пандемією є не тільки медичним, а й суспільним, економічним та правовим явищем, що суттєво вплинуло на життєдіяльність населення усього світу та відобразилось у майже усіх правових системах. Неоднозначне походження вірусу, не до кінця вивчені вченими-медиками способи розповсюдження та передачі коронавірусу, відсутність вакцини від зазначеної хвороби, невизначеність повного переліку ускладнень, до яких вона призводить та зрозумілих алгоритмів лікування породжують паніку серед населення усіх країн, які стикнулись з епідемією COVID – 19. Недостатність інформації та засобів боротьби з пандемією спричиняють неоднозначні підходи урядів країн світу у застосуванні соціально-правових заходів, спрямованих проти розповсюдження епідемії. Нажаль, до сих пір немає єдиних уніфікованих протоколів лікування COVID – 19, як і немає загально прийнятих методик щодо застосування соціально-економічних заходів запобігання та протидії пандемії. Не всі заходи є адекватними та багато з них породжені скоріше панікою та недостатністю професійної кваліфікації політиків та законотворців. Разом з тим, надзвичайна епідеміологічна ситуація є «чудовим» середовищем для лобіювання та прийняття законодавчих норм, корисних для окремих суб’єктів ринку, хоча і шкідливих для усього суспільства.

У галузі неплатоспроможності (банкрутства) серед законопроектів, які призначені бути запобіжниками економічної кризи, спричиненої епідемією COVID – 19  в Україні варто відзначити законопроект № 3322 від 10.04.2020 р., розроблений Народними депутатами Тарутою С. О., Наталухою Д. А., Мовчаном О. В. та Рущишиним Я. І. Його повна назва: «Проект Закону про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства (щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID -19). Відповідно до пояснювальної записки автори  законопроекту зазначають, що його мета – «Запобігання хвилі банкрутств, яка може наступити внаслідок протиепідемічних та карантинних заходів та падіння економічної активності підприємств…». Ще одна мета законопроекту: «Створювати можливості для бізнесу зберегти робочі місця та швидко відновити виробничі процеси, як тільки для цього з’являться необхідні передумови». Зазначені цілі мають реалізовуватись шляхом створення «дієвого механізму на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України…». Законопроектом передбачені наступні механізми реалізації поставлених законодавцями цілей:

1). Передбачення можливості проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів дистанційно (у режимі відеоконференції та шляхом опитування);

2). Продовження строків проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство, звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та (або) другого повторного аукціону, виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника;

3). Тимчасово на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, та протягом 90 днів з дня його відміни не відкривати провадження у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, що виникли з 01 лютого 2020 року та продовжується строк, визначений частиною шостою статті 34 цього Кодексу;

4). Продовження строку, у який боржник зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у разі, якщо задоволення одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань перед іншими кредиторами;

5). Надається право комітету кредиторів та забезпеченим кредиторам (щодо майна, яке є предметом забезпечення) прийняти рішення про зупинення проведення аукціонів з продажу майна боржника;

6). Зупиняється нарахування відсотків на зобов’язання боржника перед кредиторами, які реструктуризовані планом санації чи реструктуризацією боргів боржника.

У висновку Головного науково-експертного управління ВРУ від 13.04.2020 р. зазначається, що при перенесенніпроцесуальних строків потрібно зазначати, на який термін перенесений відповідний строк. Разом з тим зауважується на невідповідність дати виникнення вимог до боржника, щодо яких встановлюється мораторій на відкриття процедур банкрутства (з 01 лютого 2020 року) до дати початку перебігу карантину, який встановлений з 12 березня 2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2)».

Варто зазначити, що професійна громадськість вже давно чекає появлення подібних пропозицій, хоча й досі сподівається, що у нас буде цього разу «не так, як у Росії». У Російській Федерації з 01.04.2020 введений мораторій на порушення справ про банкрутство, хоча в цьому випадку йшлося про застосування мораторію на банкрутство вибірково, відносно підприємств таких галузей економіки, які найбільше потерпають від введення карантину: авіакомпаній, музеїв, готелів, ресторанів та інших організацій, чий бізнес напряму залежить від кількості клієнтів.

У законопроекті № 3322 дійсно йдеться про введення тимчасового мораторію на відкриття усіх процедур банкрутства за вимогами, що «виникли з 01 лютого 2020 року». Виникає питання: а що це за дата та чому саме вона з’явилася у тексті законопроекту? На це досить коректно звертається увага у висновку Головного науково-експертного управління ВРУ. Може тут йдеться про конкретну справу, у якій хтось з лобістів зацікавлений (чи зацікавлений, щоб вона не відкрилась)? Положення законопроекту щодо надання права комітету кредиторів «прийняти рішення про зупинення проведення аукціонів з продажу майна боржника, яке є предметом забезпечення» взагалі створює умови для зловживань у процедурах банкрутства та порушує права заставних кредиторів, а саме банків, про які так піклується влада країни. Чи не сприяють такі заходи появленню нової кризи банківського сектору, який в умовах карантину потерпає від відтоку грошової маси?

Хочу нагадати, що саме відкриття процедури банкрутства відносно неплатоспроможного підприємства надає йому можливості користуватись перевагами мораторію на погашення вимог кредиторів, що триває не 90, а 170 днів. Протягом цього терміну підприємство-боржник продовжує господарську діяльність, зупиняються виконавчі провадження відносно нього, не можуть бути накладені арешти на рахунки.

Економічні наслідки прийняття закону, що пропонується законопроектом № 3322 будуть вкрай негативними через збільшення зобов’язань господарюючих суб’єктів, що вже опинились у кризовому стані, але можуть здійснювати господарську діяльність. Вони не зможуть користуватисьперевагами мораторію на задоволення вимог кредиторів, на їх рахунки будуть накладатись арешти, поточна діяльність буде паралізована. Разом з тим, кредитори – контрагенти неплатоспроможних боржників будуть накопичувати непогашені грошові зобов’язання, що у свою чергу, негативно вплине на їх господарську діяльність та призведе до ланцюгової реакції ще більшої кількості нових банкрутств.