Микола Ковальчук: В умовах карантину оптимізація процесів у процедурі банкрутства є доцільною

В умовах карантину оптимізація процесів у процедурі банкрутства, безумовно, є доцільною. Більше того, обмеження соціальних контактів в умовах пандемії змушує задуматись над оптимізацією багатьох процесів які потребують безпосередньої присутності представників: проведення засідання зборів, комітету кредиторів, судових засідань , які можуть і повинні проводитись дистанційно і в повсякденному , необмеженому карантинами, житті задля економії та оптимізації робочого часу та зручності усіх учасників цих процесів. Арбітражний керуючий та учасники процедур банкрутства часто добираються за 1000 км до місця проведення тих чи інших процесів у справі про банкрутство і витрачають дуже багато свого часу абсолютно не раціонально.

Серед плюсів ухвалення законопроекту 3322 можу назвати:

• підняття актуальних проблем необхідності раціоналізації та оптимізації процесів у процедурах банкрутства через дистанційне проведення засідань зборів, комітету кредиторів;
• продовження практично усіх встановлених у процедурі банкрутства строків;
•  законодавчо встановлена відсутність ознак порушення у разі невчинення АК дій у разі, якщо вони суперечать умовам карантину;

Серед мінусів ухвалення законопроекту 3322 бачу наступне:

• порушення прав кредиторів при проведенні засідань зборів та комітету кредиторів (відсутня можливість при проведенні засідань у формі опитування включати у порядок денний невключені арбітражним керуючим питання, які є важливими для учасників процесу та повноцінно, всебічно обговорювати питання, які включені до порядку денного);
• необґрунтоване зупинення процесу відчуження майна в процедурі ліквідації (незрозуміла мотивація цього обмеження, адже прилюдні торги на сьогоднішній день відбуваються виключно на електронних площадках, тобто завжди дистанційно);
• відсутня деталізація щодо скликання відеоконференцій, забезпечення правом, технічною можливістю та доступом усіх учасників на участь у відеоконференції, дистанційне підтвердження повноважень учасників.

Щодо мораторію «на банкрутство», на мою думку, його має сенс застосовувати до підприємств, які об’єктивно зазнали економічних збитків через впровадження карантинних обмежень Урядом. Проте мораторій не повинен бути застосований до боржників, які опинились в неплатоспроможному стані з інших об’єктивних причин, які мають іншу природу.