Олег Маліневський: Мораторій – не панацея, а «карантин» для дуже вузького кола боржників

Наскільки на часі прийняття даного нормативного акту?

Прийняття Закону України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства (щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» (надалі – «Закон») є актуальним кроком в умовах світової пандемії, спричиненої коронавірусною хворобою (COVID-19).

Перед суспільством наразі стоять дві першочергові задачі: перемогти хворобу та подолати негативні економічні наслідки, які ми вже можемо спостерігати майже у всіх секторах економіки.

У зв’язку з цим, першочерговими кроками держави мають стати розроблення та впровадження ефективних механізмів стимулювання економіки на макрорівні та більш адресна підтримка суб’єктів господарювання.

Тимчасове встановлення на період дії карантину мораторію на відкриття провадження у справах про банкрутство є виправданим кроком. Інша справа, чи достатнім виявиться такий законодавчий захід та на скільки ефективною буде практика його застосування. Адже сам по собі він не вирішує питання відновлення платоспроможності боржника, не дає додаткових механізмів для врегулювання проблемної заборгованості з кредитором. По своїй суті, це відтермінування проблем в часі. 

Назвіть три головних плюси прийняття цього законопроекту?

По-перше, уніфікація процедур банкрутства в частині надання можливості дистанційного їх проведення. Це допоможе запобігти безпідставному затягуванню проваджень у справах про банкрутство, водночас не наражаючи здоров’я їх учасників на небезпеку. Варто нагадати, що 30 березня 2020 року Парламент прийняв закон, який надає можливість брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Тож надання аналогічних можливостей учасникам у таких суто конкурсних процедурах як засідання комітету чи зборів кредиторів, видається цілком логічним та послідовним.

По-друге, мораторій на нові банкрутства – це додатковий інструмент захисту боржників, неплатоспроможність яких виникла саме внаслідок пандемії та спричиненою нею економічної кризи.

В першу чергу, для бізнесу, який є дієвим та ефективним, це гарантія неможливості відкриття провадження про банкрутство у зв’язку з короткостроковим негативним економічним ефектом, викликаним пандемією та карантином.

Епідемія може бути використана недобросовісними конкурентами або кредиторами з метою штучного банкрутства для заволодіння активами певного суб’єкта по заниженій вартості або ж, взагалі, отримання контролю над таким суб’єктом.

Пропоновані зміни дозволять вберегти суб’єкта господарської діяльності, який має спроможність продукувати економічний ефект у вигляді податків, товарів, робочих місць для економіки країни.

По-третє, це спроба дотримання балансу між інтересами кредиторів та боржників, адже Закон не забороняє кредиторам ініціювати відкриття провадження про банкрутство на підставі вимог, які виникли до 01 лютого 2020 року.

Озвучте три головних ризики, який містить текст законопроекту?

Перш за все, закон не призупиняє обов’язку керівника боржника подати заяву про банкрутство у випадку загрози неплатоспроможності. На жаль, ініціатори законопроекту не підійшли до питання мораторію на відкриття провадження про банкрутство комплексно. Оскільки з одного боку, кредитори позбавляються можливості ініціювати провадження про банкрутство боржника, але сам керівник боржника зобов’язаний подати таку заяву, розуміючи ризики застосування солідарної відповідальності за всі вимоги боржника при порушенні вказаного обов’язку.

По-друге, недосконалість мораторію на банкрутство. Оскільки в українських реаліях банкрутство – майже незворотній процес, який в більшості випадків призводить до ліквідації боржника, надання йому часу на фінансовий перепочинок видається правильною ідеєю. Проте, на жаль, її втілення далеке від досконалості. Адже закон визначає досить вузький часовий критерій вимог кредитора для неможливості відкриття провадження про банкрутство – їх виникнення  після 01 лютого 2020 року. Наявність такого єдиного критерію для мораторію в контексті існуючих положень Кодексу фактично перетворює його на фікцію або, принаймні, дуже звужує коло релевантних випадків. Переконаний, що зараз виникає загроза великої кількості банкрутств за вимогами, які виникли до 01 лютого 2020 року, зокрема там, де кредитори отримують судові рішення, а боржники втрачають рятівне коло у виді «спору про право». Ті ж вимоги, які виникли у вказаний законодавцем період, навряд чи встигнуть бути «просудженими» за період карантину плюс 90 днів, тож у боржника найпевніше на увесь згаданий період і так існує цей захисний аргумент.

По-третє, процедурні прогалини, які можуть спричинити труднощі в правозастосуванні або певні локальні зловживання. Зокрема чітко не визначено процедуру призначення чи проведення відеоконференції, що може призвести до блокування такої можливості на практиці, не вирішено питання безпеки даних.

А взагалі, головний ризик законопроекту спричиняють ті його положення, які не були в нього включені. Мораторій – не панацея, а лише певна відстрочка, «карантин» для дуже вузького кола боржників. Карантин мине – і боржник залишиться сам на сам з кредиторами та «драконівсько-прокредиторським» Кодексом, положення якого спрямовані в основному на ліквідацію неплатоспроможного боржника та розпродаж його майна. При цьому, строкові та грошові пороги для порушення провадження у справах про банкрутство – зняті, а ефективні механізми відновлення платоспроможності в кодексі взагалі відсутні. Водночас, в мене є побоювання, що прийняття такого законопроекту створить хибне уявлення у парламентарів та певної частини суспільства, що питання вирішене, боржники захищені і робити більше нічого не треба.  

Наприкінці березня 2020 року Директор-розпорядник МВФ Кристаліна Георгієва оголосила, що світ увійшов у нову рецесію – гіршу, ніж у 2009 році. Вона спрогнозувала відновлення економіки лише в 2021 році, та лише за умови досягнення успіху у подолання пандемії коронавірусу та запобігання проблем з ліквідністю та платоспроможністю". За її словами, наразі основний ризик для економіки - ризик "хвилі банкрутств та звільнень". Зважаючи на рівень загроз, перед якими опинилася вітчизняна економіка, прогнозую, що пропоновані законопроектом заходи можуть виявитися абсолютно неефективними у вирішенні проблем суб’єктів господарювання. 

То чи підтримуєте ви введення мораторію «на банкрутство» на 90 днів після завершення карантину?

З одного боку продовження мораторію «на банкрутство» на 90 днів після завершення карантину є логічним та правильним кроком, оскільки запуск економіки та відновлення виробничих ланцюжків потребує значного часу (в деяких секторах цей строк взагалі може займати від одного року). До речі, іноземний досвід вказує, що Німеччина та Австралія наразі вже запровадили такий мораторій на більш тривалий строк – 6 місяців з  можливістю продовження до 1 року.  З іншого боку, я розумію, що такий крок не є панацеєю та навряд чи суттєво покращить ситуацію, але водночас шанс створити систему ефективних заходів відновлення платоспроможності суб’єктів господарювання, що потерпіли від кризи, буде втрачено.