До статей

Саморегулювання арбітражних керуючих: відсутність зарегульованості – гарний старт для реформ

15 травня, 2020
Думки
Саморегулювання арбітражних керуючих: відсутність зарегульованості – гарний старт для реформ

Олександр Бірюков, доктор юридичних наук, президент ГО «Всеукраїнська самоврядна організація фахівців конкурсного процесу» в ексклюзивному матеріалі інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» розказав про своє бачення процесу саморегулювання арбітражних керуючих.

Відомо, що саморегулювання у професії арбітражних керуючих з’явилось у національному законодавстві із завершенням позаминулої реформи та з прийняттям у 2011 році Закону про відновлення у новій редакції. Протягом минулої реформи законодавства про банкрутство дещо змінилась модель саморегулювання та було добавлено небагато норм у відповідні статті Кодексу з процедур банкрутства.

При створенні своєї професійної асоціації арбітражні керуючі показали, що вони здатні самі впоратись зі всіма викликами, що зазвичай з’являються на важливому етапі початку будування своєї системи самоврядування. Те, як це відбувалось, показало зрілість представників цієї професії і бажання брати на себе виконання складних завдань щодо створення системи регулювання для себе та бажання брати на себе відповідальність за прийняті рішення.

Сьогодні у цій сфері національного законодавства присутнє так зване рамкове регулювання – визначені тільки основні контури майбутньої системи. Враховуючи те, що цього для повноцінного регулювання відносин, що виникають у професії арбітражних керуючих у частині створення та удосконалення системи самоврядування, такого регулювання замало, у представників професії відкриваються надзвичайно гарні перспективи для вибудовування належної системи самоорганізації, яка могла б будуватись на найкращих зразках успішної світової практики.

На сьогоднішньому етапі розбудови професії арбітражних керуючих та за відсутності надмірного регулювання у цій сфері можна було порадити почати вирішення так званих політичних завдань. Важливим таким завданням сьогодні може бути вибудовування системи взаємодії з уповноваженим державним органом.

Якщо починати із загальних аспектів створення системи самоврядування у професії арбітражних керуючих важливо визначитись з місцем інституцій саморегулювання у загальній регуляторній системі.

На жаль, законодавець визначив, що орган саморегулювання повинен мати тісний зв’язок з уповноваженим державним органом. Це дуже схоже на намір попорядкувати діяльність саморегулівної організації (СРО) уповноваженому державному органу. Якщо подивитись на те, що існує у світі, то це виглядає досить дивним. Зазвичай, саморегулювання передбачає регулювання своєї діяльності самими представниками професії без участі держави.

Здається, на цьому етапі було б доцільним почати з’ясовувати те, яким чином арбітражні керуючі хочуть будувати відносин у таких площинках: відносини СРО з державою; відносини члена організації зі СРО та іншими членами організації; відносини члена організації з керівними органами СРО та окремими внутрішніми підрозділами, включаючи кваліфікаційну та дисциплінарну комісії.

Важливим питанням, що вже неодноразово піднімалось, є комплекс послуг, який член СРО отримуватиме за свою плану – членський внесок.

Впевнені, вирішення цих важливих аспектів організації діяльності СРО допоможе обрати належні механізми удосконалення правової основи саморегулювання арбітражних керуючих в Україні. Також нагадаємо, що в умовах досить нечіткого законодавчого регулювання можна знайти оптимальну модель діяльності СРО без внесення змін до закону, що є достатньо довгим і складним процесом.

Коментарі
Додати коментар