Етика: головне правило арбітражного керуючого

 Роман Загрія, арбітражний керуючий, керуючий партнер ЮК PRAVO GARANT:

Професійна етика арбітражного керуючого на законодавчому рівні з’явилась лише минулого року, коли був ведений в дію Кодекс з процедур банкрутств та прийнятий на з’їзді арбітражних керуючих Кодекс з професійної етики. До цього часу правила етики арбітражні керуючі визначали виходячи з власних принципів, якими керувались у прийнятті рішень та прийнятими в суспільстві загальними поняттям про добре та погане. Головним правилом етики для мене, як арбітражного керуючого с самого початку моєї діяльності є незалежність. Арбітражний керуючий здійснюючи свої повноваження у справах про банкрутство повинен діяти неупереджено та приймати рішення незалежно від зовнішніх та внутрішніх чинників, враховуючи при цьому баланс інтересів кредиторів та боржника. На мою думку, незалежність арбітражного керуючого запорука ефективного банкрутства.

Денис Киценко, адвокат, партнер Eterna Law Kyiv :

Поширена позиція, за якою призначенням етики є врегулювання ситуацій, що прямо не регламентуються нормами права. Утім, це твердження, на мою думку, є дискусійним.

Ключовою відмінністю правової держави від менш розвинених моделей державного управління є дотримання гуманістичних ідеалів. Будь-яка ідея, втілена у слова, втрачає частину того ідеального розуміння, яке існувало у задумі. Через недосконалість дефініцій, наявність колізій будь-яка «мысль изреченная есть ложь». Отже, правова держава базується на дотриманні не лише букви, а й духу закону. Саме тому етичні норми повинені у тому числі визначати правомірність, а не лише «доврегульовувати».

По відношенню до діяльності, пов’язаної з численними конфліктами інтересів декількох сторін саме нейтральність по відношенню до сторін та об’єктивність щодо оцінки ситуації є запорукою недопущення зловживань. Утім, якщо розглядати щось у якості універсального базису, то фундаментом діяльності арбітражного керуючого, на мою думку, є добросовісність.

Анатолій В’язовченко, член Ради НААКУ:

 

На відміну від правил професійної діяльності, за порушення яких можуть покарати аж до позбавлення права на професію, правил етики арбітражний керуючий має дотримуватися, якщо навіть вони не передбачають санкцій. Наприклад, якщо кредитори запропонували тобі призначення, замість іншого арбітражного керуючого, який вже попрацював на об'єкті, то етичним буде перш ніж дати згоду, зателефонувати колезі і поцікавитись, чи сплатили кредитори винагороду і чому вони мають намір поміняти арбітражного керуючого.

Денис Ткаченко, арбітражний керуючий, член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Мін'юсті:

На мою думку, насамперед, головні правила етики арбітражного керуючого - це повага до себе, колег, учасників провадження у справі про банкрутство та до професії арбітражного керуючого в цілому. На мій погляд, встановити чіткі правила етики, окрім загальноприйнятих, є проблематичним, у зв’язку із відсутністю однакових ситуацій.  Кожна справа та ситуація є ексклюзивною. Вважаю, що якщо і встановлювати якісь окремі правила етики, то вони повинні бути для всіх учасників провадження у справі про банкрутство, а не виключно для арбітражних керуючих.

Діана Козловська, арбітражна керуюча, голова комітету з господарського права ААУ, керуюча партнерка ЮК Elite Consult Group:

Коли мене питають про таку сукупність принципів, як етика арбітражного керуючого, я чітко розумію, які саме цінності та норми поведінки я б хотіла бачити у своїх колег. І ці норми та цінності не дуже вирізняються від загальновизнаних моральних цінностей. Серед цих цінностей однією з головних для мене є такий принцип «моя поведінка до колег та інших учасників мого професійного середовища повинна бути такою, яку б я бажала відчувати і по відношенню до себе». Водночас, і правник, і адвокат, і арбітражний керуючий – це всі напрямки юридичних професій, головними для яких є верховенство права та закону, при цьому для всіх категорій учасників такого складного напрямку як банкрутство та відновлення платоспроможності. Тому, коли йдеться про ці юридичні напрямки, про роботу Арбітражного керуючого – треба усвідомлювати таке: головним має бути високий рівень виконання своїх професійних обов’язків та морально припустимі шляхи та засоби, які арбітражний керуючий використає, щоб досягти цього рівня. Неприпустимо покладати в основу власної діяльності принцип – ціль виправдовує засоби.

Дмитро Тиліпський, радник ЮК EQUITY:  

Арбітражний керуючий є однією з центральних фігур у справах про банкрутство, на яку покладено досить широкий спектр повноважень на різних етапах справ про банкрутство. Формування єдиних підходів та принципів етики арбітражного керуючого є важливим питанням як для професійної спільноти арбітражних керуючих, так і для інших учасників у справах про банкрутство.

Виконуючи свої функцій, арбітражний керуючий змушений враховувати правові позиції кредиторів, боржника, інших учасників, при цьому дотримуючись балансу інтересів. Головні правила етики мають бути побудовані на принципах дотримання законності, незалежності та недопущення конфлікту інтересів.

Важливим етапом у розвитку професії арбітражних керуючих є розробка та затвердження Кодексу професійної етики арбітражного керуючого, який має врегулювати вказану сферу та надати їй належну регламентацію та правозастосування.

Вадим Кізленко, арбітражний керуючий, адвокат, член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Мін'юсті:

Кожного дня потрібно пам’ятити, що репутація напрацьовується роками, а втратити її можна в одну мить. Професія АК складна і невдячна, оплата праці невелика і та платиться з труднощами. Однак, якщо ти вже вибрав цю професію потрібно бути гідним. Не потрібно гнатися за швидкими і легкими грошима. Завжди потрібно бути чесним і принциповим. Не знаєш як діяти – дій по закону, якщо ж законом певне питання не врегульоване – дій по совісті, так, щоб потім не соромно було дивитись в очі колегам та клієнтам.

Ірина Сербін, арбітражна керуюча, партнерка Ario Law Firm, голова Комітету з конкурсного права Асоціації правників України, член Ради НААКУ:

Одним з ключових правил етики у роботі арбітражного керуючого вважаю дотримання принципу транспарентності у взаємовідносинах з усіма учасниками процедури банкрутства. Відкритість та прозорість ведення справ, на мій погляд, є чи не основними складовими побудови бездоганної професійної репутації. Вони ж є і результатом поєднання таких етичних принципів арбітражного керуючого як компетентність та доброчесність, незалежність та об’єктивність. Коли ви впевнені в правильності ухвалених рішень, знаєте, що не поступаєтеся своєю совістю і точно не являєтесь маріонеткою у «чужій грі», то таке поняття як транспарентність стане невід’ємною частиною ваших відносин і з боржником, і з кредиторами, і у суді, а у разі необхідності – і при спілкуванні з правоохоронними органами. Саме принцип транспарентності, якого я дотримуюсь завжди – від початку і до самого завершення справи – неодноразово ставав наріжним каменем у розв`язанні надскладних ситуацій у моїх найбільш значущих професійних кейсах.

Наталія Тищенко, арбітражна керуюча, керуючий партнер юридичної компанії Nobili:

Кожен обирає професію на власний розсуд. Працюючи в ній розумієш позитивні і негативні моменти, та співпадає очікуване з реальним чи ні. Це стосується всього чого торкається рука арбітражного керуючого. Чи це доволі складна та насичена практика, яка потребує вузько направлених знань та досвіду в різних галузях права. Чи ризиковість проектів, яка пов’язана з великим навантаженням на нервову систему. Чи це отримання достойної винагороди за свою кропітку щоденну працю. Все це є складовою вибору, який робить людина пов’язуючи себе з професією. І все це впливає на «музику» під яку танцює арбітражний керуючий. Це може бути вистава під керуванням, вже давно все «порешавшого», ансамблю кредиторів, егоїстична одностайна мелодія на свою користь чи користь окремого учасника процесу, а може бути «чиста» боротьба за справедливе місце на ринку. Танець може лише здаватися непомітним для інших. Але зважаючи на кількість акторів на ринку банкрутства, все більше репутаційні ризики стають відомими серед професійної спільноти і вже виходять за її рамки. Моє головне правило етики – це бездоганна репутація у будь-якому процесі.

Іван Захарко, арбітражний керуючий, асоційований партнер ЮФ «Хоменко, Піта і Партнери»:

Мені здається, головне та універсальне правило етики арбітражного керуючого: усією своєю діяльністю стверджувати повагу до професії арбітражного керуючого, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві.

Куделя Марія, арбітражна керуюча, член Ради арбітражних керуючих м. Києва:

Арбітражні керуючи мають керуватися принципами етики, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, закріплені у Кодексі професійної етики арбітражного керуючого, а також повинні дотримуватися у своїй діяльності загальнолюдських морально-етичних норм.

Однією з особливостей роботи арбітражного керуючого є необхідність  спілкування з великою кількістю людей. І не завжди це обізнані у тонкощах банкрутства фахівці, здебільшого це кредитори по заробітній платі, пересічні працівники, що не отримали заробітну плату за свою працю. Також, це можуть бути представники бізнесу, що зазнав значних втрат, або уповноважені особи державних та комунальних структур. Та кожна людина гостро потребує особливої та беззаперечної уваги до її питання.

Отже, для мене як арбітражного керуючого важливими у роботі є принцип доброчесності та лояльності.

Арбітражний керуючий повинен бути ввічливим, тактовним, справедливим по відношенню до учасників у справі про банкрутство, своїх колег, представників органів влади, підприємств, установ, організацій різних форм власності. Спрямовувати свої дій на недопущення конфлікту між публічними і особистими інтересами, недопущення надання будь-яких переваг і виявлення прихильності до окремих осіб. Поводитися коректно та утримуватися від будь-яких проявів публічної критики дій учасників процесу.

У своїй роботі арбітражний керуючий має проявляти високоморальні якості, чесність та професійну справедливість.

Андрій Палкін, голова Ради арбітражних керуючих Дніпропетровського регіону:

У Кодексі України з процедур банкрутства закріплено один з основоположних принципів діяльності арбітражного керуючого – принцип незалежності. На мою думку, саме цей принцип має бути покладений в основу при прийнятті рішень арбітражним керуючим. Так, зокрема, цей принцип знаходить прояв у дотриманні арбітражним керуючим балансу інтересів між сторонами та уникнення конфлікту інтересів. При цьому, станом на теперішній час, винагорода арбітражного керуючого залежить від осіб, які «контролюють» процедуру банкрутства. Так, наприклад, у справах про банкрутство юридичних осіб авансування винагороди арбітражному керуючому відбувається лише на стадії розпорядження майна, в той час як на стадії ліквідації чи санації виплата грошової винагороди та відшкодування витрат, хоча і передбачені законодавством, але не гарантовані. Відтак, арбітражний керуючий може піддаватися впливу, і навіть «тиску», зі сторони «контролюючих» осіб. Саме тому, я переконаний, що кожен арбітражний керуючий повинен пам’ятати та дотримуватися принципу незалежності у своїй діяльності, і для мене - це є головним правилом професійної етики.

Віталій Черепаха, юрист:

Головне правило етики для арбітражного керуючого, на мою експертну думку (не дарма ж в темі since 2003) - це той банальний на перший погляд баланс кредитора і боржника.
Негарно ж коли не тільки Кодекс а й самих арбітражних керуючих можуть назвати про кредиторським, а ще гірше - заангажованим під виведення активів під бенефіціарів...
Але баланс  - це мистецтво!

Василь Ярош, арбітражний керуючий:

Спробую дати відповідь однією реальною історією, що повідав у 90-х один із викладачів Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Якось після програшу на виборах до ВРУ він вирішив дослідити причини своєї невдачі. Запитавши літніх людей одного із сіл своєї дільниці чому вони за іншого проголосували, а за нього ні, останні відповіли: «Ми думали, що Ви порядна людина, – а Ви юрист». А тепер уявіть, що АК це вища ліга юридичної професії, як вірно зауважують колеги… Тому, як на мене, головне питання етики АК це прийти до того, щоб вимоги до етичних правил на зовні відповідали і тим, що в середині спільноти. 

Я ще й до сьогодні вражений, як такою класифікацією так і характеристикою суспільного сприйняття юридичної професії. Без застосування запропонованої класифікації таку характеристики професії у суспільній свідомості важко було б надати...

Є ще в мене один товариш. Він таксист. Постійно говорить, що таксисти це не люди, негативно їх характеризуючи.

Напевно і кожному АК варто було б шукати в собі те, що дозволяє суспільству так характеризувати юридичну професію.

Георгій Григорян, співзасновник ресурсу BezBorgiv.com, голова підкомітету ААУ з питань банкрутства фізичних осіб, адвокат:

В роботі з людьми (фізичними особами та ФОП), арбітражний керуючий, повинен стати дещо психологом. Враховуючи специфіку ведення проваджень з процедури неплатоспроможності фізичних осіб та ФОПів, слід виокремити емоційну та моральну складову проблеми, за якої звичайна людина змушена звертатись до суду. Такі справи відрізняються за своїм змістом та сутністю від банкрутства юридичних осіб. Разом з цим, слід завжди пам’ятати про етичні принципи добросовісності та необхідності у занурюванні в сутність проблеми, яка нерозривно пов’язана з живими людьми з об’єктивною та повною оцінкою справи, в якій приймає участь «керуючий реструктуризацією».

Артур Мегеря, адвокат, арбітражний керуючий, старший партнер L.I.Group:

Баланс інтересів кредиторів та боржника – ось ключова етична норма для арбітражного керуючого.

Дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника можна назвати одним із головних правил етики для арбітражного керуючого на час виконання ним повноважень. Хоча особа, призначена господарським судом в справі про банкрутство, має дотримуватися й інших етичних норм, не менш важливих.

Коли така особа виконує свої обов’язки, має пам’ятати про пріоритетне завдання процедури банкрутства. Це, в першу чергу, забезпечення оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та відновлення його становища. Саме тому, коли з’являється перспектива відновити платоспроможність боржника, арбітражний керуючий повинен обов’язково її реалізувати.

 Застосування процедури санації дозволяє не тільки захистити права боржника, але й погасити вимоги його кредиторів, що, в результаті, призводить до задоволення інтересів обох сторін. За відсутності можливості відновити підприємство, фізична особа, яку господарський суд призначив у встановленому порядку в справі про банкрутство, повинна забезпечити проведення повноцінної роботи щодо пошуку, виявлення майна та повернення його до ліквідаційної маси.

І, звичайно, основоположним було і завжди залишається дотримання арбітражним керуючим принципу незалежності та об’єктивності, адже тільки це дозволяє реалізувати дотримання таких норм як забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника, добросовісне виконання його роботи.

Арбітражний керуючий своїми діями, вміннями та знаннями, які він застосовує під час виконання покладених на нього обов’язків та дотриманням основних правил етики, повинен підвищувати рівень престижності своєї професії та довіри до неї як з боку боржника, так кредиторів.

Євген Марченко, арбітражний керуючий:

В Кодексі професійної етики арбітражного керуючого такого наразі ще немає, однак я б запозичив це коротке правило з етики адвокатів: «мужність та принциповість». Чому? Будь-яка галузь законодавства, в тому числі й банкрутство, має свої принципи. Тому дотримання арбітражним керуючим цих принципів при здійсненні діяльності є, мабуть, головним для запоруки престижу професії. Звісно, що знаходячись між сферами інтересів боржника та кредиторів, арбітражний керуючий повинен мати неабияку мужність, щоб не тільки не піддатися на порушення головних принципів, а й банально «вижити», займаючись високопрофесійною діяльністю за більше, ніж скромну винагороду, яка наразі передбачена для представників цієї нелегкої професії.

Олена Фоміна, арбітражна керуюча, член Комітету з банкрутства Асоціації адвокатів України:

Для мене етичні стандарти задають рамки діяльності та прийняття рішень арбітражним керуючим у справах про банкрутство, тому я б визначала не головне правило, а ключовий принцип.  В умовах, коли кредитори з різними інтересами чи навіть сам боржник можуть створювати перешкоди на шляху до прозорого продажу майна і задоволення вимог відповідно до правил, встановлених законодавством ключовим є здатність залишатись незалежним учасником процесу, вміння забезпечити рівні умови для конкурсного процесу, як наслідок відсутності особистої заінтересованості у справі.

Питання етики постають, коли має місце вибір між прийняттям рішення на користь забезпечення єдиних правил гри для всіх заінтересованих сторін та наданням переваги окремим учасникам процесу, зокрема, у формально законних рамках, коли особисте ставлення може мати перевагу над об’єктивною оцінкою ситуації. Незалежність арбітражного керуючого – єдиний, на мій погляд, шлях дотримання етичних стандартів.

Галина Серпутько, адвокат (одна з перших в Україні отримала свідоцтво АК у 2000 році):

Важливо, щоб арбітражний керуючий був висококласним спеціалістом й з досвідом роботи у юриспруденції.  Чому? Він приходить на підприємство і від нього хочуть допомоги й юридичної, й економічної, й моральної. Й зробити це треба в найкоротший термін. Навіть, щоб найняти аудиторську компанію, їй треба поставити грамотне завдання, а потім донести це керівництву підприємства. Це, по-перше. По-друге, якщо арбітражний буде фінансово незалежний і рівновіддалений від усіх зацікавлених сторін, то він зможе зробить свою роботу й якісно й своєчасно . Але зараз через фінансову залежність арбітражний керуючий просто вимушений «служить» за копійку тому чи іншому кредитору. Ось тому й такий низький авторитет ця професія має зараз.  На жаль…

Сергій Донков, арбітражний керуючий, член Ради НААКУ:  

Для того, щоби відповісти на конкретне питання щодо головного правила етики, потрібно з’ясувати низку концептуальних питань:

• Чи повинні існувати правила професійної етики для арбітражних керуючих взагалі, чи достатньо правил, встановлених законодавством?
• Яка етика має бути створена співтовариством арбітражних керуючих? З якою метою? З метою підвищення довіри суспільства до представників нашої професії, або для встановлення тіньового контролю бізнесовими угрупуваннями над іншими незалежними фахівцями?
• Чи повинні арбітражні керуючі контролювати дотримання правил своєї професійної етики, чи просто потрібно виховувати в собі та в своїх колегах основні етичні правила та принципи на кшталт біблейських заповідей?

Мені особисто незрозуміло, чому законодавець взагалі розділив поняття дотримання законодавства та дотримання правил професійної етики. Хіба порушувати закон етично? Навіщо створювати ще один рівень контролю за діяльністю арбітражних керуючих при вже існуючих двох: судовому та адміністративному (помилково названому дисциплінарним)? Якщо організація арбітражних керуючих «саморегулівна», то вона має регулювати усі аспекти своєї професійної діяльності –  дотримання як законодавства, так і  правил професійної етики, не врегульованих законом.

Можливо, не правильно відповідати на одне запитання п’ятьма іншими, але поки що в мене немає відповіді на питання про головне правило етики арбітражних керуючих, тому що цих правил поки що немає взагалі. Кодекс професійної етики арбітражних керуючих існує тільки формально, на трьох сторінках основних принципів. Ці правила потрібно створювати та приймати разом, усім професійним співтовариством, вирішуючи конкретні проблеми взаємовідносин арбітражних керуючих з судом, сторонами процедур банкрутства, зі своїми колегами.