До статей

Антон Молчанов: Запустити бізнес і бути безкарним за його неплатоспроможність – це різновид українського спорту

12 листопада, 2020
Думки
Антон Молчанов: Запустити бізнес і бути безкарним за його неплатоспроможність – це різновид українського спорту

Керівник практики банкрутства ЮК Arzinger law office, радник та арбітражний керуючий Антон Молчанов розповів "Банкрутство & Ліквідація", як вплинула пандемія на сферу банкрутства в Україні та в світі, і чому в Україні зросла кількість справ досудової санації

Як COVID-19 вплинув на сферу банкрутства?

Глобально COVID-19 запустив безліч процесів: є збільшення загальної чисельності конкурсних процесів, в тому числі у формальних справ про банкрутство, спостерігається збільшення реструктуризації, коли поза судовим контролем кредитори та боржники намагаються домовитися про розстрочення або списання заборгованості, її капіталізації в активи або корпоративні права тощо.

Але в Україні в порівнянні з тим, що можна спостерігати, наприклад, в тій самій Польщі, не відбувається нічого взагалі. Ми не бачимо у нас експоненціального зростання кількості справ, що були б зумовлені саме реакцією на пандемію.

Чому?

Причин дві. Перша – в Україні для компанії, яка зазнає труднощів, зайти в формальний процес банкрутства чи навість досудової санації – це, на превеликий жаль, останнє, про що будуть думати її директор і власник. Тут і іміджеві проблеми, які у них виникають, і загроза втратити контроль за бізнесом. Власники і керівники українського бізнесу будуть до останнього тягнути і намагатися зображати хорошу гру, ніж підуть у формальний процес. За межами колишнього СРСР ситуація протилежна – там власник або менеджер компанії чітко та беззастережно зобов'язаний у разі виникнення хоча б натяку на фінансові складності розпочинати конкурсну процедуру. Саме так, зобов'язаний, у нього практично немає простору для маневру. В іншому випадку будь-яка його дія буде тлумачитися проти нього: він не діяв в інтересах компанії, він зменшив шанси кредиторів на погашення вимог, отже має за це відповідати.

В Україні інструменти, які підвищують відповідальність керівництва та власників бізнесу, з'явилися починаючи з минулого року, але де факто прецедентів їхнього застосування в загальному потоці справ не так вже й багато.

Інший цікавий тренд – це умовне збільшення у нас кількості справ так званої санації до початку формальної справи про банкрутство. Процес цікавий і специфічний, що не дає боржникові 100% -го захисту, оскільки не забороняє іншим стороннім, агресивним кредиторам, що не беруть участі в загальній домовленості про процедуру погашення боргів, йти в окремих процесах і вимагати від боржника погашення боргів. Що цікаво – в Україні за роки дії попереднього закону про банкрутство було всього кілька подібних справ. А тепер тільки за останні кілька місяців з'явилося біля десятка планів санації, що вже затверджені або розглядаються.

Чому в сфері банкрутства Україна так сильно відстає від інших країн? Наприклад, чому у нас індекс стягнення тільки 9 центів на долар?

Відповіді слід завжди шукати в економіці. Те, що відбувається в сфері банкрутства, опосередковано впливає на економіку України – а от економіка навпаки зумовлює успіх будь-якої конкурсної процедури. Якою є середня капіталізація українських компаній? Невелика, бо багато бізнесів в принципі не мають у власності надійних активів та є технічними, торговими юнітами з тимчасового створення націнки.  Як вийшло, що в Україні одна з найвищих у східній Європі ставок за обслуговування кредитів? Тому що ризикова складова цієї ставки – надзвичайно висока: інвестор вкладає гроші, не маючи гарантій повернення. Маленька конверсія робить фінансування дуже дорогим, тому що всі ризики банки змушені перестраховувати, вкладаючи їх в структуру своєї комісії.

Що потрібно зробити, щоб підвищити конверсію?

Не можна сказати, що тут є тільки одна причина і вона повністю залежить від сфери банкрутства. Конверсія не стане більше просто тому, що у нас стануть більш досконалими закони. Поясню, як це працює. Є торгівельний бізнес, бізнес без великої кількості власних активів, бізнес, заснований на тому, що товар купується за одну ціну і продається за іншу. Цей бізнес отримує зовнішнє фінансування з банку, а своїх активів у цього бізнесу практично немає. Надійність такого фінансування викликає питання? Безумовно! Адже фінансування відбувається пірамідально – поки кеш тече, система буде працювати. Але за першої ж кризи система оборотності товару дає збій, продажі падають або припиняються, обсяг грошової маси зменшується, і компанія стає неплатоспроможною. Чи буде великим очікуванням повернення кредиту цією компанією? Ні.

Інструменти банкрутства не змінять розкладку в українській економіці, де більш трьох її чвертей відноситься не до реального сектору, а до збуту. У збуту банкрутств як було багато, так і буде, оскільки сама по собі бізнес-модель є високоризиковою, і ця ситуація особливо не змінюється.

А якщо говорити про реальний сектор, то там ситуація інша – там занадто багато змінних у рівнянні. Ми бачимо, як великі аграрні групи виявляються неплатоспроможними, причому за обсягом фінансування отримують багато  і багато мільярдів. Чому ж? Тому що сам по собі обсяг зовнішніх запозичень ні на одну мить не відповідає тому обсягу продукції, який компанія виробляє, та загальній капіталізації бізнесу, тому що одні й ті ж самі об’єкти – легендарні цистерни з олією, наприклад – передаються в заставу кільком банкам в якості забезпечення, а де-факто виявляються порожніми.

 Навіть в доступній для огляду перспективі процвітання ринку надавати фінансування в таких саме обсягах та при такому обсязі ризиків й перспективі економічного зростання є нелогічним. Навіть якщо б ні з однієї з подібних компаній не виводилися б гроші, і не було б питань до дій менеджменту, то все одне – структура їхньої доданої вартості та балансу така, що зовнішні гроші в подібних обсягах туди йти просто не повинні.

І ми приходимо до дуже дивного висновку: законодавство – законодавством, але немає можливості зловити якусь одну конкретну причину за хвіст і сказати, що ми струснемо потрібним чином Кодекс з процедур банкрутства і 2 центи з долара перетворяться у 50  чи більше. Переконаний, що у тій самій Норвегії найвища ставка по конверсії боргу в Північній Європі абсолютно не в силу досконалості законодавства, а в силу високої капіталізації бізнесу та уважності самих кредиторів. У певних моментах наше законодавство набагато прогресивніше, ніж у них. Але модель бізнесу, модель розподілу ризиків між кредитором і боржником там побудована інакше. Стабільність валюти, у якій визначаються зобов'язання – інша, ступінь відповідальності менеджменту та бенефіциарів – також. У них ця відповідальність починається з моменту, коли ти хочеш відкривати бізнес, а не коли він  стрімко йде на дно. У нашому ж випадку запустити бізнес і бути фактично безкарним за його неплатоспроможність – це різновид українського спорту. І питання не тільки в тому, чому банкрутство не дає достатньої конверсії, а й в тому, чому цим боржникам дозволяють стільки боргувати.

Коментарі
Додати коментар